Творчество. Стихи
Моей половинке
Ничто не происходит без причины,
И сердца предсказания верны –
Я точно знаю - в мире есть мужчина,
И с ним друг другу очень мы нужны.
Глаза – в глаза. В руке – рука. Привет!
Нет проще и понятней слов и действий.
Я опоздала встретить с ним закат,
Так пусть рассвет мы встретим все же вместе.
Мой Бог, меня в Богини позови,
Я не боюсь ответить: да, мой милый!
Боящийся не совершен в любви.
Перед бесстрашным в страшном нету силы.
Ну где ты, половинка, отзовись!
К тебе иду и встречу непременно.
Хочу не разбирать на части жизнь –
Творить Любви Пространство во Вселенной!
Мы рай вернем, и не на облаках,
А здесь, на лоне матери-природы.
Живое служит людям на века,
А мертвое – лишь сокращает годы.
Что лучше может быть, чем строить храм
Из зелени, земли, воды и света,
Где все живое тянется к рукам,
К теплу души проснувшегося веда!
Приди. Вдвоем придумаем мы дом,
Где будем мы счастливей всех на свете.
Уже спешат по звездам босиком
На землю воплотиться наши дети.
Первый слет
Слова и вправду передать не в силах,
что сотворилось в эти дни со мною.
Наверное, душа моя раскрылась
и расцвела ликующей весною!
Наверное, я заново родилась,
и для любви открыла сердце снова.
А может быть, я просто возвратилась
к себе самой, такой родной и новой?
Лились стихи, как песня над землею,
и небеса зарею полыхали.
Какие звуки рождены душою!
Какие краски с музыкой сливались!
Как странно ощущать себя и Богом,
и атомом Вселенной бесконечной!
Как здорово, что волшебства так много,
как радостно, что волшебство так вечно!
Там радовался жизни вместе с нами
Тот, Кто творил всех нас, своих детей.
Там на меня влюбленными глазами
сам Бог смотрел из глаз других людей…
Стихи Татьяны Граховой.
* * *
Для чего ты живешь?
Для того чтобы кушать?
Или может живешь ты
Для того чтоб поспать?
А быть может живешь
Ерунду чтобы слушать?
Понапрасну болтать иль людей осуждать?
О своем бытие ты хоть раз поразмыслил?
И задумался ты, в чём призванье твоё?
Как сберечь красоту, как пространство очистить,
Чтоб со смыслом ты жил, веря в счастье своё.
Чем помог ты друзьям словом, делом, поступком?
Как себя проявлял? Что знакомым желал?
Или может прожил в одиночестве жутком?
Обижался на всех и бранил и ругал.
В этом страшный итог твой,
Жить в страданье и злобе
Без друзей и родных, лишь с болезнью своей.
Ты себя потерял.
И забыл ты о боге.
Позабыв, что наступит конец жизни твоей человек!
Моїй дівчинці
(посвящаю дочкам)
Ти мрій моїх величне звершення
Своїми вчинками ти віддзеркалюєш мене
Життя твоє – моє продовження, моє завершення
Благословіння Боже ти моє.
Пр.
Моя ти дівчинка
Моя ти квіточка,
Яскрава зірочка,
Моя душа.
Моя кровиночка
Моя ти гілочка
Моя ти радість
І свята краса.
Хай справедливістю дорога твоя стелиться
Достойно ти пройди своєї долі шлях
Хай Божа благодать в душі твоїй оселиться
Та совістю дзвенить в людських серцях.
Пр.
Палкий вогонь любові, що горить в душі
Велично ти з собою пронеси
Претвори його в гармонію краси
Та людству в подарунок принеси.
Почніть Життя із чистого листа
Почніть Життя із чистого листа
Завжди хай посміхаються вуста
Хай радістю палає кожна ваша мить
Нехай душа ніколи не болить.
Хай промінь сонця вашу стежку осява
Щоб стежка до кохання привела
Благословенна Богом щоб була
Та в парі вас у вічність повела.
Хай кружиться від щастя голова
Мелодією хай звучать ваші слова.
Квітучим садом стане ваша кожна мить
Я вам бажаю тільки так прожить.
УКРАЇНА РАЙ
Хто сказав, що на планеті
Раю ще немає?
І як його будувати
Людство ще не знає.
Це неправда, Рай існує
Він на - Україні,
Землі славній, що палає
В сонячнім промінні.
Бо святую її землю
Бог охороняє.
На терпіння, та на працю
Людей надихає.
ЛЮДИ Добрі, озерніться
Ви навколо себе,
Де живете, зрозумійте!
Погляньте на небо.
Як воно святим блакитям,
Над нами палає.
Світанковою росою
Простір обмиває.
Колоситься як пшениця
Під променем сонця,
Як ростуть у полі квіти,
Мальви під віконцем.
Як пісні співають діти.
Дзвенять голосочки,
Душі наші щоб зігріти...
Сплітають віночки.
Щоб танцями запальними
Нам зір милувати,
Щоб раділа і сяяла
Україна - мати.
Тепер, Шевченку - батьку наш святий,
На край свій рідний встань і оглянися
На Україну, яку в мріях ти творив,
На розмаїть талантів подивися!
Як радісно горить душа моя,
Що я живу в такому краї,
Де найталановитіша земля
Любов'ю діточок своїх плекає.
Краса землі, та спів птахів
Які несуть нам боже слово,
Квітучий сад, та простори ланів
Довіку споглядати я готова.
Тетяна, травень 2005 р.
Поделиться в соц. сетях